Апеляційну скаргу має право подати будь-яка особа у випадках, передбачених КПК, якщо судове рішення (вирок, ухвала) стосується її прав, свобод та інтересів. Втім, свідок не є суб`єктом оскарження в частині оцінки достовірності його показань.

Такого висновку щодо застосування ст. 393 КПК дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі № 654/1820/18. Текст відповідної постанови від 06.12.2021 нещодавно з’явився у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фабула

У 2019 році вироком райсуду особу було в визнано винуватою у вчиненні злочину і засуджено. У мотивувальній частині вироку суд зокрема надав оцінку показанням певних свідків, назвавши їх неправдивими. Вони характеризувалися як «намагання виправдати обвинуваченого чи зменшити ступінь його суспільно небезпечного діяння та розмір покарання за скоєне…».

Слідчий нацполіції висунув одному із свідків обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу) Кримінального кодексу.

Після цього свідок подав апеляційну скаргу на вирок. Він просив виключити з його мотивувальної частини висновок суду про визнання показань свідків неправдивими.

Аргументи

Коли питання переглядалося у Касаційному кримінальному суді, високі судді виходили з того, що вичерпний перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК. Разом із тим кожен із визначених законодавцем суб`єктів має право на оскарження судового рішення лише з певних мотивів і підстав, тобто в певній процесуально визначеній частині.

Тому для постановлення рішення про можливість здійснення провадження в суді апеляційної інстанції апеляційному суду не достатньо встановити належність суб`єкта, який подав скаргу, до осіб, визначених ст. 393 КПК. Необхідно правильно вирішити чи не порушено особою, яка подала скаргу, межі оскарження, встановлені для неї кримінально процесуальним законом.

Свідок, хоча й прямо не визначений як суб’єкт апеляційного оскарження, відноситься до «інших осіб», згаданих у п.10 ч. 1 ст. 393 КПК. І при вирішенні питання чи відноситься особа, яка подала скаргу, до суб`єктів апеляційного оскарження, суду необхідно встановити, чи може оскаржене судове рішення вплинути на обсяг прав і свобод або зачіпати інтереси особи. І тут слід розуміти не просто зацікавленість у рішенні суду, а такі істотні інтереси, які на практиці можуть бути (мають бути) захищені шляхом перегляду вищим судом оскарженого судового рішення. Тобто належить визначитися, чи спроможна ця особа з урахуванням норм процесуального закону захистити свої права, свободи та інтереси в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження вироку щодо іншої особи.

З іншого боку, докази, які зібрані, перевірені та оцінені у кримінальному провадженні, мають значення для правильного встановлення обставин, які підлягають доказуванню у конкретному кримінальному провадженні. І при вирішенні питання про винуватість особи та ухваленні вироку обов`язком саме суду є надання оцінки доказам за своїм внутрішнім переконанням. Це відноситься і до оцінки належності, допустимості та достовірності показань свідків.

Висновок

Проте свідок не вправі оскаржити судове рішення щодо іншої особи у кримінальному провадженні, в якому він надавав відомості щодо відомих йому обставин, в частині оцінки достовірності наданих ним показань. Так як, постановляючи вирок, суд відповідно до процесуального законодавства не вирішує питання щодо прав, свобод та інтересів свідка. Суд виконує процесуальні обов`язки з оцінки доказів, правильність якої може бути за певних умов перевірена в межах цього провадження судом апеляційної інстанції.