Однією з підстав звільнення особи від відповідальності згідно з кримінальним законом є закінчення строків давності. Вони рахуються від дня вчинення злочину до моменту набрання вироком законної сили.

Процедурні особливості реалізації цієї норми ст. 49 Кримінального кодексу України нагадала Об’єднана палата Касаційного кримінального суду ВС у своїй постанові у справі № 521/8873/18. Рішення було ухвалене за касаційною скаргою на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів, якими особа була засуджена за порушення правил безпеки дорожнього руху відповідно до ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу.

Три умови для касації

У ВС нагадали, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за таких умов:

• на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчилися строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;
• ця особа не подавала до апеляційного суду відповідного клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, і суд апеляційної інстанції не роз’яснив відповідно до положень ст. 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з’ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням;
• така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності.

Коли закон застосовується неправильно

Високі судді також звернули увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій мають роз’яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчилися строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності. А це є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.

Таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу. Також виникає відповідне право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави і суди повинні пояснити наслідки такого заперечення.

При цьому нероз’яснення судом цих обставин вважається порушенням вимог кримінального процесуального закону, що спричинило неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на обставини справи, ВС частково задовольнив касаційну скаргу: судові рішення щодо особи були скасовані, звільнено її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.

Від двох до п’ятнадцяти

Також нагадаємо, згідно із ст. 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

• 2 роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
• 3 роки – проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;
• 5 років – нетяжкого злочину (крім згаданих вище)
• 10 років – тяжкого злочину;
• 15 років – особливо тяжкого злочину.