У спорах з Антимонопольним комітетом України для бізнесу має значення точне формулювання вимог про забезпечення позову. Тож Верховний Суд розмежував поняття «зупинення дії рішення» та «зупинення виконання рішення».
На важливість висновків Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 26.03.2026 у справі №910/14711/25, звернула увагу пресслужба Верховного Суду.
У цій справі АМКУ прийняв рішення про порушення підприємством законодавства про захист економічної конкуренції та наклав штраф. Після відкриття господарським судом провадження у справі про визнання цього рішення недійсним Комітет ухвалив ще одне рішення, яким визнав основне рішення таким, дія якого не зупиняється у зв’язку з його судовим оскарженням.
Надалі Товариство вирішило оскаржити вже це окреме рішення АМКУ. До подання відповідного позову воно звернулося із заявою про забезпечення позову і просило зупинити виконання рішення АМКУ про незупинення дії основного рішення, а на час такого зупинення — зупинити виконання основного рішення про штраф та заборонити Комітету вчиняти дії щодо нарахування пені і примусового стягнення.
Суд першої інстанції частково задовольнив заяву і зупинив виконання окремого рішення АМКУ. Втім, апеляційний господарський суд це рішення скасував і відмовив у забезпеченні позову. Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін, але змінив її мотиви.
У КГС зазначили, що суд має право застосовувати заходи забезпечення позову за Господарським процесуальним кодексом, а також інші заходи у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами. Водночас забезпечення позову не має універсального алгоритму: кожна заява оцінюється з урахуванням конкретних обставин спору, співмірності обраного заходу та його зв’язку з предметом позову.
Також Верховний Суд розмежував поняття «зупинення дії рішення АМКУ» і «зупинення виконання рішення АМКУ». Зупинення дії означає, що рішення тимчасово не створює правових наслідків для суб’єктів, яких воно стосується, зокрема щодо його виконання. Натомість зупинення виконання не припиняє дії самого рішення, але тимчасово зупиняє виконання покладених ним обов’язків.
При цьому наслідки для суб’єкта господарювання виникають саме з основного рішення, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення конкурентного законодавства. А от рішення АМКУ про те, що дія основного рішення не зупиняється, самостійних обов’язків для бізнесу не створює. Воно лише впливає на режим дії та виконання основного рішення.
Тому питання про зупинення дії основного рішення АМКУ має вирішуватися не через зупинення окремого рішення, а в межах справи про оскарження самого основного рішення.
Значні фінансові ризики самі по собі не гарантують забезпечення позову, переконаний керівник практики антимонопольного та конкурентного права Dgravity Legal Олег Улановський, адже суд завжди перевіряє, чи пов’язаний заявлений захід забезпечення з предметом спору та чи є він належним способом тимчасового захисту.
«Верховний Суд звернув увагу на процесуальну точність у спорах з АМКУ. Якщо бізнес оскаржує рішення про штраф або інші зобов’язання, забезпечення позову має бути пов’язане з актом, який породжує відповідні наслідки, – пояснив авдокат. – Спроба зупинити допоміжне рішення може не дати очікуваного результату, оскільки суд, крім ризиків для компанії, оцінюватиме належність обраного способу забезпечення предмету спору».
